Німецька Вівчарка

Запитайте будь-якого господаря німецької вівчарки, який характер у собаки. Всі скажуть, що це розумна, вірна, слухняна тварина. Якщо власник шукає няню для своєї дитини, то німецька вівчарка прекрасно підходить під цю роль. Не потрібно боятися залишати тварину з власною дитиною.

Фото породи

Історія походження

Першим варіантом німецької вівчарки був схрещений вовк і собака. Одного разу на виставці професійний військовий придбав німецьку вівчарку. З часом чоловік вибирав тільки кращих особин для спарювання з вихованцем.

Макс фон Стефаніц активно займався вивченням характеру і звичок собак цієї породи. Він дуже хотів створити розумну німецьку вівчарку з набором кращих якостей. У його голові німецька вівчарка повинна була бути еталоном серед усіх порід. Спочатку чоловік обдумував варіант створення ідеальної пастушого собаки. Але Макс зрозумів, що світ рухається вперед і сільське господарство відходить на другий план.

Тому головний творець породи вирішив зробити акцент на службовій характеристиці собаки. Назріла Перша світова війна. Макс розумів, що собаки можуть допомогти в службі. Він домовився з державними структурами про те, щоб німецька вівчарка була залучена до роботи. Під час війни німецькі вівчарки виконували функцію охоронців, рятувальників, кур’єрів. Під час війни німецька вівчарка навіть перевозила боєприпаси і їжу для громадян.

До реєстру дану породу додали після Першої світової війни. Від собаки вимагали максимум — і максимум отримували.

Зовнішній вигляд

Німецька вівчарка — це великий, мускулистий собака. У нього велика грудна клітка. Ріст самця в холці досягає майже 70 см. Важать вони близько 30-40 кг. Самки трохи менше — 65 см і 25 кг. Шерсть у німецької вівчарки середня. У неї густе підшерстя. Всі звикли до стандартного забарвлення даної породи — чорно-коричневого. Але є безліч інших. Наприклад: чорний або суцільний сірий, чорний з бурим.

Характер

Запитайте будь-якого господаря німецької вівчарки, який характер у собаки. Всі скажуть, що це розумна, вірна, слухняна тварина. Якщо власник шукає няню для своєї дитини, то німецька вівчарка прекрасно підходить під цю роль. Не потрібно боятися залишати тварину з власною дитиною.

Це не упертий собака, який буде диктувати правила в сім’ї. Він вірний і відданий своєму господареві та всім членам сім’ї. Німецька вівчарка не боїться нових місць, людей і тварин. Попри те, що собаку можна тримати у вольєрі, він не любить самотність. У вас має бути щільне спілкування з собакою. Працюйте з твариною як психологічно, так і фізично. Німецька вівчарка з радістю буде вивчати і виконувати нові команди.

Без причини німецька вівчарка ніколи не нападе на незнайомця. Але буде завжди дивитись з осторогою. Німецька вівчарка готова пожертвувати собою, захищаючи всіх членів сім’ї.

Догляд

Німецьку вівчарку необхідно розчісувати один-два рази на тиждень. У період линяння — трохи частіше. Після кожної прогулянки потрібно мити лапи та живіт собаці теплою водою з додаванням шампуню для тварин. Мити собаку часто не можна. В їх шкірі є спеціальний фермент, який виконує функцію захисту. Якщо часто купати собаку, то шкіра втратить свої властивості. Важливо стежити за чистотою вух і зубів німецької вівчарки.

Дресирування

Німецька вівчарка — одна з найрозумніших порід собак. Дресируванню тварина піддається легко. Потрібно враховувати, що собаці необхідно не тільки психологічні, а й фізичні навантаження. Якщо німецька вівчарка проживає у квартирі, то у неї має бути власне місце. Якщо собака живе у вольєрі, то потрібно організувати тепле місце для сну. Якщо господар любить пробіжки, то можна брати німецьку вівчарку з собою.

Поширені захворювання

У собаки не ідеальне здоров’я. Є ряд захворювань. Наприклад, артрит, епілепсія, катаракта, дисплазія кульшового суглоба, рак, параліч задніх кінцівок.

Харчування

Німецьку вівчарку краще годувати сухим кормом. Важливо вибрати збалансований корм з достатньою кількістю вітамінів і мінералів. А якщо все ж господар вирішив годувати субпродуктами, то потрібно підібрати збалансований раціон. За допомогою можна звернутися до ветеринара. У тварини повинен бути постійний доступ до води.